
Іван Вирипаєв та Тетяна Лазарева представляють зворушливу історію про єврейську еміграцію 90-х.
Що ми беремо з собою, коли їдемо з країни? Валізи — зрозуміло. А ще — інтонації, звички, спосіб життя та таємниці минулого, які не поспішають виїхати з нас.
Це зворушлива і трагікомічна історія про людей, які виїхали далеко, але залишилися там само. Про переїзд, який не завжди означає зміни. Про пам'ять, провину, любов — і про те, як важко змінити не адресу, а себе.
«На вас чекає не тільки читання, а й відкрита розмова про спільне минуле, лякаюче сьогодення, ідентичність, що вислизає, та надію на прощення. Буде і смішно, і сумно — з легким нальотом ностальгії.»








