
Мозок — це система моделювання реальності та прогнозування майбутнього за суворих інформаційних обмежень. Це породжує безліч проблем, абсурдних переконань, помилок і когнітивних викривлень — на чому зазвичай і зосереджується науково-популярна література. Науковий метод і критичне мислення, як нам кажуть, існують для того, щоб люди не приймали необґрунтовані рішення лише тому, що вони «відчуваються правильними».
Але часто швидке прийняття рішень з обмеженою інформацією — це не збій, а функція. Якби ми не могли цього робити, ми б не вижили. Сьогодні науковий метод дозволяє нам не тільки відкидати інтуїтивні рішення, але й вивчати їх, оцінювати їхню якість і порівнювати з суто раціональними виборами — які не завжди є кращими. Чи то діагностика, оцінка ризиків, вибір найкращого продукту чи відповідь на тестове запитання, коли часу обмаль, а інформації обмежено, покладання на інтуїцію часто може бути як ефективним, так і раціональним.
У цій лекції ми розглянемо конкретні дослідження людської інтуїції, які структури мозку задіяні, а також які особистісні та ситуативні фактори збільшують або зменшують ймовірність того, що інтуїтивне рішення буде насправді добрим.


